Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII (далі – Закон №959-XII), з метою:
– забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;
– стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
– створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:
– Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
– недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
– самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:
– законів України;
– передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
– економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
– рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
– угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.
Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.
Нормативно-правові акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність і відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року №1160-IV. Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:
– захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
– створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
– заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.
Відповідно до статті 9 Закону №959-XII до органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, Державна митна служба, Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:
– прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
– затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
– розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
– укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
– затвердження нормативів обов’язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим радам, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
– встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;
– затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється:
– вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;
– здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності;
– координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;
– приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;
– проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;
– відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств – органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;
– забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;
– відповідно до своєї компетенції має право зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари згідно з процедурою, визначеною міжнародними угодами України;
– здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;
– забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.
– здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;
– представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;
– регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;
– здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;
– виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;
– здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III та інших законів України.
Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України (наприклад, АТ «Укрексімбанк»).
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:
– забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;
– здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
– проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;
– виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України).
Міністерство доходів і зборів України:
– здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.
Антимонопольний комітет України:
– здійснює контроль за додержанням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:
– здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;
– приймає рішення про порушення та проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.
До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:
– місцеві ради та їх виконавчі і розпорядчі органи;
– територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року №310 «Про затвердження складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» затверджений склад Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі.
Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначається Законом №959-XII та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР). Нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами України. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи діють як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.
Зазначені органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з відповідними місцевими радами України та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені або випливають із законів України.
Олексій ОРЄХОВИЧ