4 лютого 1943 року день видався надто холодним. Мороз діставав аж до кісток. Засніженою дорогою у напрямку до колгоспного саду карателі гнали юрбу людей: старших за віком, молодших і зовсім малих діток. Хто ж з них міг тоді знати, що це їхній останній шлях, що рухаються вони туди, звідки не буде уже вороття. Хіба що в людській пам’яті… Продовження
FaceBook
Останні коментарі
- Ганна Калайда до ЧЕРНІГІВСЬКІ УЗОРИ НА БРОВАРЩИНІ
- Гейдріх до Історія поневірянь мумій Лизогубів
- Гейдріх до Історія поневірянь мумій Лизогубів
- Віктор до ВІТАЄМО З 65-РІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ
- Анатолій Пінчук до Звертається Герой України з Чернігівщини
-
Недавні записи