22 червня минув рік з того дня, коли виник задум підготувати до друку першу збірку поезій, прози, гумору Григорія Пастернака – земляка Олександра Довженка та Олекси Десняка. Уважний читач мав можливість про це прочитати в моїй публікації «Усе починається з малого».
Дійсно, дякуючи непохитному завзяттю справжнього, вірного друга, однокласника Григорія Семеновича – Петра Андрійовича Нестеренка, сумчанина, ветерана журналістики, автора багатьох книжок, члена Національної спілки письменників України, цей задум став реальністю. І ось ми тримаємо в руках прекрасне видання «Журавлині ключі» (Суми, ВД «Білий птах», 2017, наклад 300 примірників).
І, звичайно ж, передмова належить самому Петру Андрійовичу. Тут вказується на тематику творів нашого земляка. Відкривається збірка розділом «Ви наснились мені, моя мамо…» «І це невипадково, – пише Петро Нестеренко. – Адже мати для нього – це свята та найдорожча людина на світі, власне, як і всіх нас сущих… Як вірний і люблячий син, і через багато літ після її відходу у вічність Григорій Пастернак знаходить для неньки теплі та щирі слова:
Мамині сльози у лузі ростуть,
Їх не помітиш за пишністю квітів.
В них – моя правда і в них моя суть,
В них найдорожче, що є в цьому світі.
Плаче ромашка в холодній росі,
Як не до пари пелюстка остання;
Мамині слізки лиш плачуть усі,
Мамині слізки – то квіти кохання».
Багато творів присвячено багатостраждальній Україні, світочу української літератури– Тарасу Шевченку, видатним землякам.
Він переймається і тими проблемами та болями, які переживає наш народ. «Лірика Пастернака вбирає барви рідної Придеснянської землі…»
Сам же автор народився 27 лютого 1945 року в селі Високе Борзнянського району на Чернігівщині, де й здобув середню освіту. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Більше чотирьох десятиліть віддав почесній педагогічній роботі. Був вожатим у Бутівській школі, учителем української мови та літератури в Бондарівській і Шаболтасівській ЗОШ 1-ІІ ступенів. Він мій колега, ми часто зустрічалися на районних методоб’єднаннях. Григорій Семенович при зустрічі мене називає землячкою, адже також народилася у Високому.
Крім того, Григорій Пастернак був директором Лавської та Шаболтасівської загальноосвітніх шкіл. Має звання «Старший учитель», багато грамот.
А ще на рідній Сосниччині його знають не лише як прекрасного педагога, а ще й як майстра художнього слова.
Поезії, оповідання, новели, гуморески Григорія Пастернака друкувалися в районній газеті «Вісті Сосниччини», в обласних виданнях.
І сьогодні він у творчих пошуках. Написано ним чимало, але жодної власної збірки не мав. Тому мені довелося спробувати допомогти у підготовці до видання книжечки (мій комп’ютерний набір). І, мабуть, невипадково після своєї статті Петро Нестеренко вмістив і мій відгук про творчість земляка.
Багато творів Григорія Пастернака присвячено Другій світовій війні, в яких він змальовує стражденну долю тієї грізної пори. Про це яскраво засвідчує вірш «Солдатські вдови».
Та жорстока війна
Ваших милих забрала,
Похоронками впала
На дівочі літа…
Ми не вірили їм,
Все чекали, чекали,
Бо любов ваша вічна,
Єдина, свята.
Мені подобаються твори Григорія Семеновича, захоплююся його образністю, майстерністю. Поетичні образи, які безпосередньо стосуються душі автора, любові до України, рідної мови і стану природи, неймовірно красиві та точні. То ж певна, що ще не один рік будуть нащадки насолоджуватися витворами мистецтва Григорія Пастернака.
Валентина МОВЧАН