Сумне повідомлення

Шановні земляки, друзі, рідні та близькі, колеги по роботі!

З глибоким сумом сповіщаємо, що у ніч з 29 на 30 січня  не стало дорогого нам земляка, почесного члена Ради ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво», незмінного  головного редактора журналу «Дім, сад, город» і видавця земляцького часопису «Отчий поріг», заслуженого журналіста України Миколи Івановича Халимоненка.

Всі земляки, працівники редакції та видавництва понесли величезну втрату. Але найбільше горе спіткало родину Миколи Халимоненка – його дружину Любов Вікторівну, брата Григорія, онуків Станіслава і Ярослава, правнуків, племінників, для яких Микола Іванович був люблячим чоловіком, братом, надійним другом, дбайливим дідусем. Тому насамперед  наші найщиріші співчуття рідним і близьким з приводу цієї непоправної втрати.

Микола Іванович Халимоненко був дивовижною і неординарною людиною з дуже непростою, але цікавою долею. Народився він 25 травня 1934 року в селі Товкачівка Прилуцького району, що на Чернігівщині. До останніх днів тут все нагадувало йому про дитинство – бідне, босоноге, голодне, коли він і троє його братів залишилися без матері та батька. Чимало лиха зазнали сироти, але мамина молодша сестра – тітка Настя виростила хлопців і стала для них найріднішою людиною.

Не маючи в дитинстві батьківського тепла, Микола Іванович прагнув створити міцну родину та все життя цінував добрі стосунки у сім’ї.  Дружина Миколи Івановича – Любов Вікторівна – його щира любов на все життя ще із студентських років. Разом із нею вони пережили велику трагедію – втрату єдиної доньки Тамари, освіченої й завзятої помічниці та послідовниці батька, талановитої журналістки, редактора часопису «Квіти України».

Микола Іванович міг би стати хорошим економістом, адже закінчив економічний факультет Київського  держуніверситету. Та доля склалася так, що його запросили працювати у відомий тоді журнал «Колгоспник України». З того часу і почалася журналістська та видавнича кар’єра Миколи Халимоненка.

Микола Іванович добре знав, що праця на землі важка та часом невдячна. Тож, очолюючи понад 30 років журнал «Дім, сад, город», головним завданням вважав порадити селянам, як краще вести господарство, познайомити з новими розробками вчених, розповісти про досвід. Разом із колективом однодумців Микола Іванович зумів зробити його найпопулярнішим в Україні. Згодом за його ініціативи побачили світ і знайшли свого читача журнали: «Пасіка», «Квіти України», «Будьмо здорові», «Виноград. Вино», «Чумацький шлях», «Туризм сільський зелений», «Календар садівника і городника», «Яблунька», «Чарівна казка», різноманітні книги та брошури.

Микола Халимоненко прожив активне життя, його добре знають в Україні, як активного громадського діяча. Він часто був присутній на засіданнях Всеукраїнської комісії з моралі, брав участь у нагородженні дітей, які зробили високоморальний вчинок. Кілька років тому його було визнано «Благодійником року».

Микола Іванович був активним членом Ради ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво» і опікувався виданням земляцького часопису «Отчий поріг», вболіваючи за нього, як за рідну дитину.

Нікому не дано повернути назад дорогі миттєвості життя або змінити сумні та трагічні події. Однак можна пам’ятати, що людина, з якою ми  прощаємося, все своє життя прожила надзвичайно достойно: Микола Іванович завжди невтомно працював, допомагав молодим, навчав і ділився своєю мудрістю, з любов’ю та повагою ставився до колег, недарма ж у редакції журналу є люди, які працювали поряд із ним по 30–45 років, не уявляючи і не прагнучи собі іншого керівника та головного редактора, ніж Микола Іванович Халимоненко. Видавцем часопису «Отчий поріг» він був від самого першого числа, з січня 2002 року, але іншого, ніж він, у земляцтві не прагнули. Всі з вдячністю будуть згадувати: щоб не сталося, але в скрутній ситуації він завжди подавав руку тим, хто потребував допомоги.

Ми пам’ятатимемо Миколу Івановича Халимоненка, він назавжди залишиться у наших серцях.

Церемонія прощання відбудеться 2 лютого о 13;30 у Малій прощальній залі Київського крематорію, за адресою вулиця Байкова, 16.

Рада ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво»

Редакція журналу «Дім, сад, город»

Опубліковано у Вшанування пам'яті | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

3 коментарі до Сумне повідомлення

  1. "Дім, сад, город" коментує:

    Світла і вічна память! Щиро співчуваємо рідним і близьким.

  2. Іван Забіяка коментує:

    Сумна й болюча новина. Знав Миколу Івановича не один десяток років. І не лише на земляцькому полі. Він дійсно міг би бути хорошим економістом. Але в нього був не один дар, а ще й креативного менеджера, видавця, творчої особистості… Тому й зумів організувати своєрідну імперію “Дім, сад, город”, відому практично в усіх куточках України.
    Коли видавництва України перестали надрукувати збірники текстів українських пісень, Микола Іванович надрукував їх кілька і щедро роздавав землякам, турбуючись про співучість України. У нього багато добрих і корисних справ, зроблених від душі і для своєї Прилуччини.
    Він дійсно був і знаковою постаттю для земляцтва. Ініціативи, пропозиції Миколи Івановича завжди були спрямовані на покращення його діяльності, його популяризації, згуртованості.
    Сумно й самотньо без нього. Світла й вічна пам’ять. Хай там буде добре йому. Царство небесне.

  3. Прилуцьке відділення Чернігівського земляцтва коментує:

    Пішла у вічність душа світлої, непересічної та енергійної людини – Миколи Івановича Халимоненка. Людини, яка зробила величезний внесок у справи Прилуцького відділення Чернігівського земляцтва. За його ініціативи створено та посаджено сад у Густинському жіночому монастирі на Прилуччині, він був перший, хто понад двадцять років тому почав організовувати щорічну допомогу
    та опікувався будинком дитини “Надія” у м. Прилуки. Останні роки працював над створенням збірки про загиблих героїв Прилуччини та Чернігівщини, захисників нашої батьківщини – воїнів АТО.
    Члени Прилуцького відділення Чернігівського земляцтва висловлюють почуття глибокої скорботи всім, хто знав Миколу Івановича, його рідним та близьким.
    Нехай з миром покоїться його душа.

Залишити коментар до Прилуцьке відділення Чернігівського земляцтва Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.