У п’ятницю, 2 червня, в Сосницькому літературно-меморіальному музеї Олександра Довженка відбулась анонсована подія – презентація книги Євгена Чикаленка «Розмова про сільське хазяйство» за участю упорядниці та спонсорки видання Анжели Савченко.
Це була довгоочікувана подія, адже її запланували ще в середині осені 2022 року, проте через активність ворожих ракет відтермінували аж до літа цього року.
– Обираючи заклади, де хочу презентувати книгу в першу чергу, я віддавала перевагу тим, де є сад, – поділилася пані Анжела, – бо дві з «Розмов» (половина книги) присвячені саме темі саду – як садити дерева, як доглядати старі сади, сортам родючих дерев, виноградництву.
«Розмова про сільське хазяйство» – це п’ятикнижжя, в яке входять цінні напрацювання відомого українського агронома, землевласника, мецената і громадського діяча Євгена Чикаленка (1861-1929 рр.), котрі він запровадив особисто на своїй землі та запропонував до використання українському селянинові у формі невеликих посібників з ведення господарства.
Перша книга «Чорний пар і плодозмін» побачила світ у 1897 році в Одесі в часи, коли діяла тотальна заборона на українську мову (Емський указ і Валуєвський циркуляр), проте цю заборону вдалося оминути лише тому, що «малоросійський селянин не розуміє російської мови, а зміст книги має особливу цінність», як зазначає у передмові упорядниця.
Книга вмить розійшлась півмільйонним накладом і стала бестселером. Згодом побачили світ ще чотири книги, де Чикаленко розповідав простою і зрозумілою мовою про вирощування городини та злаків, про домашню худобу, про сорти фруктових дерев і догляд за садом. Популярність їх була безпрецедентна, витримавши мільйонні наклади і завоювавши золоту та дві срібні медалі.
Сам же Чикаленко був відомий меценатством – він вкладав зароблені кошти у видання україномовних газет, в підтримку українських письменників, фінансування видань словників і тижневиків. До всього був одним з ініціаторів скликання Центральної Ради і міг би зробити кар’єру успішного політика, але обрав іншу дорогу…
Він був людиною, якій повинні були б стояти пам’ятники у багатьох містах України, а ім’я мали б носити вулиці і навчальні заклади. Це про нього, а не про Мічуріна, мав би зняти фільм Олександр Довженко, слушно зауважила наша гостя.
Проте… доля Євгена Харлампійовича Чикаленка, як і багатьох видатних українців, котрі змушені були тікати від більшовиків, склалася драматично. Еміграція, втрата земель, нужда, хвороби, смерть на чужині. І забуття – довге і невдячне.
Тож, дякуючи таким людям, як Анжела Савченко, сьогодні повертаються в Україну імена, якими має пишатися наша земля!
Дякуємо пані Анжелі за її візит в Сосницю, за її просвітницьку роботу і за її любов до Чернігівського краю!
Дякуємо аудиторії за те, що прийшли в музей!
І головне – дякуємо ЗСУ за спокійний день із Євгеном Чикаленком!
За повідомленням Сосницького ЛММ Олександра Довженка