Мала честь бути частиною делегації, яка супроводжувала президентку Косова Вйосу Османі під час візиту до Страсбургу, і про яку вона написала у своєму твіттері: «Ці неймовірні люди представляють справжнє обличчя стійкої, демократичної та нестримної Республіки Косово».
Два дні ми були поруч, спілкувались, підтримували один одного. Кожне ім’я – це яскрава постать в історії Косова.
Наприклад, Фахрійє Хоті (на фото ліворуч) заснувала унікальний кооператив «Круша». Тут працюють понад півсотні жінок з її рідного села, більшість з яких стали вдовами під час Косовської війни 1998 – 99 років. Фахрійє здолала суспільні стереотипи, які забороняли жінкам після смерті чоловіка працювати й самостійно заробляти на життя. Вона довела, що банальним стандартам не місце в сучасному суспільстві. Минулого року вона перемогла в конкурсі «Європеєць року». Особисто для мене Фахрійє Хоті є взірцем стійкості й жіночої сили. А ще вона має дуже гарну і щиру усмішку.
Блерта Башоллі (стоїть поруч із Фахрійє) – письменниця, режисерка й продюсерка. Зверніть увагу, на її аватарці – прапор України. Вона навчалась у США, а потім повернулась додому. Зняла фільм про вдів із Круші та створила чимало інших успішних проектів. Один із них – повнометражна картина «Hive». Це перший косовський фільм, який увійшов до шортлисту номінантів на Оскара. Окрема вдячність Блерті за те, що делікатно поправляла мою албанську. Завдячуючи їй під час поїздки до Страсбургу я вивчила кілька нових фраз.
Васфіє Краснічі Гудман – перша косовська жінка, яка змогла публічно розповісти світові про пережите під час війни згвалтування. Нині вона активно відстоює права людини і є втілює дух незламності. Портрет Васфіє я бачила в Косовському центрі психологічної допомоги жертвам насильства й тортур, багато чула про неї від очільниці KRCT Феріде Рушиті, а тепер познайомилась особисто й пишаюся цим.
Хана Черімі – засновниця Digital School, яка навчає молодь технологіям і програмуванню, має понад 10 років професійного досвіду в управлінні проектами та програмами в секторі ІКТ. Вона виховує маленьку донечку і мріє про те, аби громадяни Косова мали можливість безперешкодно мандрувати світом.
Поруч зі мною стоїть капітан Егзон Сила, старший військовий офіцер Косовських сил безпеки. В літаку наші місця були поруч, але я тоді ще не знала, що мій сусід – герой. Коли в лютому минулого року в Туреччині стався потужний землетрус, він разом однополчанами вирушив до турецьких міст рятувати постраждалих від руйнувань людей. Егзон розповів, що Туреччина для нього рідна країна: він там навчався та знайшов своє кохання. Крім албанської, він добре розмовляє турецькою та англійською мовами.
Щодо мене, то мою присутність у складі делегації Косова пояснити просто. Я стала першою українською журналісткою, яка прибула до Приштини за програмою професійного захисту «Резиденція в Косові». Цей унікальний проект є прикладом не лише журналістської та людської солідарності. Це – потужний меседж про те, як важливо об’єднуватися і підтримувати один одного. Не обов’язково чекати, поки політики домовляться між собою про визнання Косова як держави. У тому, що це станеться, немає сумніву. Треба діяти вже зараз. Енергія живих людських стосунків набагато сильніша, ніж застарілі стереотипи.
——————-
I was honored to be part of the delegation that accompanied Kosovo President Vjosa Osmani during her visit to Strasbourg, and about which she tweeted: “These incredible people represent the true face of the resilient, democratic and unstoppable Republic of Kosovo.”
For two days we were close, talked, supported each other. Each name is a bright figure in the history of Kosovo.
For example, Fahriye Hoti (pictured left) founded the unique cooperative “Krusha”. More than fifty women from her native village work here, most of whom became widows during the Kosovo War of 1998-99. Fahriye overcame social stereotypes that forbade women to work and earn their own living after the death of their husbands. She proved that banal standards have no place in modern society. Last year, she won the “European of the Year” competition. For me personally, Fahriye Hoti is a model of resilience and female strength. And she has a very beautiful and sincere smile.
Blerta Basholli (standing next to Fakhrije) is a writer, director and producer. Pay attention, on her avatar is the flag of Ukraine. She studied in the USA and then returned home. She shot a film about widows from Krusha and created many other successful projects. One of them is the feature film “Hive”. This is the first Kosovar film that entered the shortlist of nominees for the Oscar. Special thanks to Blurty for delicately correcting my Albanian. Thanks to her, I learned a few new phrases during my trip to Strasbourg.
Vasfije Krasniqi Goodman is the first Kosovar woman who was able to publicly tell the world about the rape she experienced during the war. Today, she actively defends human rights and embodies the spirit of indomitability. I saw Vasfije’s portrait at the Kosovo Center for Psychological Assistance to Victims of Violence and Torture, I heard a lot about her from the head of KRCT, Feride Rushiti, and now I’ve met her personally and I’m proud of it.
Hana Cherimi is the founder of Digital School, which teaches young people technology and programming, and has more than 10 years of professional experience in managing projects and programs in the ICT sector. She is raising a young daughter and dreams of the citizens of Kosovo having the opportunity to travel the world without hindrance.
Standing next to me is Captain Exon Sila, a senior military officer of the Kosovo Security Forces. Our seats were next to each other on the plane, but I didn’t know then that my neighbor was a hero. When a powerful earthquake occurred in Turkey last February, he and his fellow soldiers went to Turkish cities to rescue people affected by the destruction. Egzon said that Turkey is his native country: he studied there and found his love. In addition to Albanian, he speaks Turkish and English well.
As for me, my presence in the Kosovo delegation is easy to explain. I became the first Ukrainian journalist who arrived in Pristina under the professional protection program “Residence in Kosovo”. This unique project is an example of not only journalistic and human solidarity. This is a powerful message about how important it is to unite and support each other. It is not necessary to wait for the politicians to agree among themselves on the recognition of Kosovo as a state. There is no doubt that this will happen. We must act now. The energy of living human relationships is much stronger than outdated stereotypes.
Людмила МАКЕЙ / Lyudmila MAKEY