Торуючи шлях до Європи, не забуваймо про стежину до батьківського порогу

Кожна країна славиться своїми давніми традиціями та звичаями. Однією з таких традицій є чаювання, яке влаштувалося у Великобританії у далекому ХVІІ столітті. 

Сьогодні асоціація «Англія – чай» міцно вкоренилося у свідомості людей усього світу. Англійці ж і не думають ображатися – чаювання для них є найважливішою традицією життєвого укладу.

У чаї цей народ знайшов не тільки прекрасне джерело втамування спраги, гарячий напій для холодних вечорів та бадьорить ранкове зілля. Саме завдяки чаю жителі Британії здобули своє традиційно розмірене життя, яке століттями вибудовувалося навколо декількох щоденних чаювань.

Всього англійці вживають цей напій не менше шести разів на день. Два ранових прийому чаю пов’язані з пробудженням і першим прийомом їжі. У цей час напій повинен бути особливо міцним, щоб додати бадьорості і допомогти прокинутися. Наступне чаювання – приблизно опівдні, саме в цей час настає година для м’якого і не стільки міцного чаю з традиційними закусками. Четвертий прийом чаю – відомий «tea break», який жителі туманного Альбіносу влаштовують собі під час робочого дня.

П’яте чаювання – найбільш впізнавана традиція Англії. Five-o’clock, введений Ганною VІІ, означає, що в 5:00 вечора кожен англієць зупиняє свою діяльність і витрачає 15 хвилин на чашечку м’якого сорту чаю з молоком або вершками. І останній раз чай випивають після роботи в домашній атмосфері– приходить час для Earl Grey, аристократичного напою з нотками бергамота.

Таким чином далека Англія стає ближче.

Незважаючи на те, що подорож до Великобританії собі може дозволити не кожен, ми завжди можемо наблизитися до неї шляхом вживання чаю. Ось таке чаювання і організувала для учнів 7-11класів Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів вчитель англійської мови Юлія Ігорівна Орловська в рамках Тижня англійської мови. І що важливо, було дозволено собі витратити кілька хвилин на заварювання листового чаю, а не швидке закидання пакетика в чашку з окропом. Під час чаювання та ласування свіжими запашними тістечками мова йшла про англійську рок-групу «Ihe Beatles» та слухали їхні пісні. На такій нотці було завершено знайомство з однією з європейських країн.

А цьому передували досить цікаві заходи по всіх класах. Це, зокрема, віртуальні екскурсії по країні та її столиці – місту Лондон, дізнаючись разом з тим цікаві факти про англійську мову, про Англію та її визначні місця. Була проведена Шекспірівська вікторина. Три команди виконували різні завдання, пов’язані з життям та творчістю геніального драматурга, дивилися презентацію про його літературну діяльність та малювали плакати і постери «Шекспір очима дітей».

Та торуючи шлях до Європи, ми не повинні забувати про те, якого ми племені-роду. Адже на Україні теж багато звичаїв та традицій. Крім релігійних свят, у нас дуже багато державних, таких, які стосуються лише нашої країни і які ми не можемо оминути та викликають у нас почуття гордості. Календар показує 22 січня. Цього дня у Великоустівській ЗОШ І-ІІІ ступенів пройшов загальношкільний захід з елементами театралізації «Соборна Україна», організоване вчителем історії Тетяною Олександрівною Кравченко.

Це День, коли пройшло об’днання Західної та Східної України. На святі йшла мова про тернистий шлях нашої Батьківщини, про її Прапор, Герб, Гімн, Мову з переглядом відеослайдів. Учні розповідали вірші, співали пісні, показували сценки.

А найменшенькі наші дітки – першокласники – всі в один голос заявили, що «не хочемо війни!

Хай буде мир на всій землі!

Мир – це квіти у сонячних росах.

Мир – це радість малих і дорослих.

Мир – це усмішка в очах матусі.

Мир – це лани золотаво-русі.

Мир – це потоки весняні сині.

Мир – це дружній танок при гостині.

Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забуваймо цього нізащо!»

Членами учнівського самоврядування було випущено тематичний номер шкільної газети.

Мені 29 січня випала нагода у складі делегації столичного Чернігівського земляцтва взяти участь у заходах з нагоди вшанування пам’яті Героїв Крут біля села Пам’ятне Борзнянського району. А вже наступного дня про це йшла мова на тематичному занятті краєзнавчого гуртка з переглядом фоторепортажу з місця подій. У коридорі діяла тематична виставка  «Крути– символ непоборності» книг, газетних і фото-матеріалів, організована шкільним бібліотекарем. Крім того, тут був представлений «Сертифікат благодійника «Розбудуймо музей разом!», який належить мені. Благодійна програма розвитку військових музеїв «Розбудуємо музей разом!» є ініціативою Центрального музею Збройних Cил України у зборі коштів для реалізації проектів розбудови на сучасному технічному рівні філії музею – Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки (місто Луцьк), Музею ракетних військ стратегічного призначення (місто Первомайськ), Військово-морського музею музейного комплексу «Балаклава» (місто Балаклава) та Військово-морського музею України (місто Севастополь). Бібліотечка поповнилася новими книгами з авторським підписом від автора збірочок «Україна і Росія. Сусіди, друзі, брати, сусіди?» та «Сувора розмова про «язик» і мову» Валентина Кожевнікова, з яким відбулось знайомство під час заходів і які будуть обговорені 21 лютого в День рідної мови. А ще мені випала нагода познайомитися з відомою на Чернігівщині поетесою Надією Галковською, яка подарувала свій новий вірш, присвячений Дню Соборності.

День Соборності зорею

Запалав над небокраєм,

І появою своєю

Нам сьогодні палко сяє.

Наші предки Україну

Сто літ тому об’днали,

У січневім середзим’ї

Славно пособорували.

Хоч ми знов на роздоріжжі,

Наше Древо не схитнути, –

Україна княжа, книжна,

Їй рости, рости і бути!

Наша Правда наче камінь,

Камінь Пам’яті наріжний,

Закарбований віками,

Хоч ми знов на роздоріжжі…

Сто літ тому Україну

Наші предки об’єднали,

У січневім середзим’ї

Славно пособорували!

Будь щаслива, Україно!

Бережи свою величність.

Ти – єдина, нероздільна,

Богом вінчана на Вічність!

(Надія Галковська, «День Соборності»)

Учитель історії Тетяна Олександрівна Кравченко на уроках розповіла учням про події під Крутами. А потім було переглянуто відеофільм «Пам’ятаймо про Крути».

Прикро, але ця славна  сторінка нашої історії, як і  багато інших, радянською ідеологією, упродовж десятиліть всіляко замовчувалися. Та правди, до того ж трагічної і водночас героїчної, не приховати. То ж вклонімось пам’яті звитяжців всіх поколінь!

Валентина МОВЧАН

Фото автора

Опубліковано у На Чернігівщині | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

2 коментарі до Торуючи шлях до Європи, не забуваймо про стежину до батьківського порогу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.