До закінчення року ще один місяць, але вже завтра закінчується термін, визначений Радою земляцтва для проведення зборів у відділеннях.
Щоб не пасти задніх, але й «не бігти попереду паровоза» на збори Сосницького відділення вирішили зібратися 29 листопада.
Питання порядку денного були традиційні: проаналізували роботу членів відділення в період січня-листопада 2018 року; визначили основні питання, над якими будемо працювати у 2019 році; обрали делегатів на земляцьку конференцію; обговорили кого відзначити за роботу в 2018 році; проаналізували роботу земляцьких засобів масової інформації (сайту та газети), в тому числі й щодо продовження передплати земляцького часопису на наступний рік; в різному привітали ювілярів року, розглянули важливі моменти щодо підвищення ефективності роботи членів відділення та використання власних інформаційних ресурсів.
Перш, ніж приступити до розгляду питань порядку денного хвилиною мовчання вшанували пам’ять членів відділення, що відійшли у вічність в поточному році – Володимира Захаровича Кедрова (3 березня), Олега Васильовича Тарасенка (16 травня) та Богдана Олександровича Гурбика (7 жовтня). Також вшанували пам’ять близьких до відділення людей: дружини Петра Миколайовича Пархоменка Галини Каєтаївни (29 липня); засновника та багаторічного очільника ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії» АМНУ, професора, заслуженого лікаря України Віктора Івановича Щеглова (14 вересня).
Аналізуючи роботу в січні-листопаді 2018 року, мені було приємно згадати про різнобічний вклад у добрі справи відділення, а саме: Валентини Артюх, Анатолія Бикіна, В’ячеслава Булієнка, Миколи Волощука, Ніни Грицай, Михайла Давиденка, Дмитра Іващика, Михайла Кашича, Людмили Коваленко, Василя Лавріненка, Олександра та Софії Лавриненків, Валентини Мовчан, Галини Орєхович, Надії Остапчук, Петра Пархоменка, Миколи Пашка, Валентини Циганок, Олександра Чуприни, Миколи Шведа, Леоніда Шморгуна.
Про діяльність відділення впродовж року можна було дізнатися зі сторінок у facebook, або переглядаючи публікації на офіційному сайті земляцтва, зокрема: «Часу марно не гаяли», «З нагоди знакових дат», «Земляки не будуть стояти осторонь…», «Великоустівській трагедії – 75 років!», «Білий журавлик – символ миру та добра», «Без мови немає країни…», «Об’єднання чи роз’єднання», «Продовжуємо співпрацю», «Державі Ізраїль – 70 років!», «Нетрадиційні методи роботи довженківців», «Свято зі сльозами на очах», «Подолали тисячний рубіж», «Вода, криниця та справа, в якій не повинно бути байдужих», «Є надія …», «Щоб не втратить завтрашній день…», «У Долинському святкували», «У Пирогові відкрили меморіальну кімнату Левка Лук’яненка», «Сосниця приймала гостей», «Святкували третій раз», «Вперше, та щоб і не востаннє…», «Рядіють ряди шанувальників Олександра Довженка», «З подарунком від земляків», «Полюбив я …», «Збиралася майже вся велика родина», «Ми пам’ятаємо», «Відреставрували вітряк». Крім того, про деякі заходи відділення були публікації в «Отчому порозі».
Плануючи заходи відділення на 2019 рік, однозначно погодилися, що роботи буде ще більше. Адже наступний рік, крім того, що очікуються вибори, ще й рік 125-річчя від дня народження Олександра Довженка.
Для участі у земляцькій конференції бажаючих виявилося більше, ніж визначена Радою норма представництва, що, на їх думку, не враховує кількості членів відділень. Однак на то вона й норма, щоб її дотримуватися.
У вирішенні питання щодо відзначень сосничан за активну участь у громадській роботі, зокрема земляцьких справах впродовж 2018 і попередніх років, також знайшли вихід, який запропонував Леонід Григорович Шморгун, доповнивши можливостями очулюваних ним громадських організацій.
Незважаючи на всілякі негаразди, одностайно вирішили продовжити передплату «Отчого порогу» на наступний рік.
Поточний рік у відділенні був багатим на ювілярів, а саме:
Василь Іванович Єфіменко (75 – 14 січня);
Надія Петрівна Заваліна (40 – 15 січня);
Ірина Іванівна Овчаренко (40 – 23 січня);
Наталія Василівна Ісаченко (35 – 27 січня);
Володимир Захарович Кедров (80 – 23 березня, не дожив до ювілею 20 днів);
Ольга Іванівна Тібеж (60 – 30 березня);
Марина Олександрівна Вовнякова (40 – 2 квітня);
Олег Васильович Тарасенко (80 – 6 квітня, ювілей зустрічав борючись з тяжкою хворобою);
Олександр Володимирович Мороз (60 – 8 квітня);
Микола Митрофанович Коваленко (21 квітня);
Сергій Миколайович Плющ (45 – 15 червня)
Павло Михайлович Кондик (55 – 28 червня);
Андрій Олександрович Гурбик (55 – 20 липня);
Станіслав Харитонович Тарасенко (70 – 31 липня);
Валентин Григорович Прокопенко (70 – 3 серпня);
Анатолій Вікторович Бикін (55 – 9 серпня);
Василь Петрович Лавріненко (55 – 27 серпня);
Наталія Юхимівна Адаменко (75 – 30 серпня);
Володимир Васильович Хареба (60 – 18 вересня);
Іван Григорович Придуха (45 – 19 вересня);
Дмитро Михайлович Пашко (70 – 5 жовтня);
Леонід Іванович Савченко (85 – 10 жовтня);
Іван Омелянович Косяненко (90 – 15 жовтня);
Дмитро Миколайович Єсипенко (65 – 16 жовтня);
Михайло Олександрович Кашич (75 – 31 жовтня);
Дмитро Степанович Іващик (60 – 1 листопада);
Ганна Іванівна Камінська (60 – 12 листопада);
Микола Іванович Біжовець (65 – 27 листопада).
Оскільки найстарший ювіляр Іван Омелянович Косяненко з причин перебування у санаторії не зміг взяти участь у зборах, слово від ювілярів мав Леонід Іванович Савченко. Він, зокрема, крім іншого, напам’ять прочитав вірші свого старшого друга Івана Косяненка.
У обговоренні питань порядку, денного взяли участь:
Михайло Кашич – «… Від початку й до кінця перечитую кожен номер газети «Отчий поріг», зустрічаю багато помилок і різних неточностей, а тому треба, щоб редакція звернула на це увагу. Також бажано в газеті розміщувати більше матеріалів на тему патріотичного виховання, рівномірно висвітлювати діяльність відділень …»;
Петро Пархоменко – «… Щоразу, отримуючи чергове число часопису «Отчий поріг», звертаю увагу на відсутність у ньому публікацій голови нашого відділення. Адже є земляки, котрі не мають можливості користуватися Інтернетом, а тому інформацію про свій рідний край розраховують почерпати із земляцької газети. Колись це було, а зараз цього немає. Що трапилося? Треба поправити ситуацію. Ми в земляцькому часописі очікуємо на цікаві публікації…»;
Микола Волощук – «… Відзначаю стабільну роботу нашого відділення і особливий вклад голови у розвиток земляцтва, земляцького руху та формування громадянського суспільства в Україні …»;
Надія Остапчук – «… Треба більше правдивої історії про Україну, про свій рідний край… Оскільки на святі родини Євченків з Бутівки Сосницького району, про яке в коротенькому матеріалі писала для земляцького сайту, були вражені подивом 11-річного онука-торонтівця, що побачив накритий такий великий і багатий стіл: «І це все ваше! Так в Україні ж голод!» Нічого дивного немає. Адже його подив був після побаченого в Канаді фільму про Голодомор 1932-1933 років …»;
Леонід Шморгун – «… Тут зібралися неординарні постаті. Кожному є про що не тільки розповісти, а й написати. Пропоную розміщувати ваші публікації в тих друкованих ЗМІ, де я головний редактор, наприклад, в журналі «Проблеми інвестиційно-інноваційного розвитку України» та газеті «Козацька Україна єдина»;
В’ячеслав Булієнко – «… Дуже добре, що ми об’єднані та творимо добро. І в нас є люди, що роблять все для цього об’єднання. …Нещодавно їхав мостом через Десну між селами Велике і Мале Устя, бачив, що вже йде підготовка до виконання робіт, ініціатива щодо необхідністі проведення яких не обійшлася без участі членів нашого відділення…».
Як не погодитися зі словами В’ячеслава Миколайовича та завжди актуальними порадами Леоніда Івановича.
Олексій ОРЄХОВИЧ